Daimler Stahlradwagen

Daimler Stahlradwagen
Виробник	Готтліб Даймлер
Роки виробництва	1889
Попередник(и)	Daimler Motorkutsche
Наступник(и)	Daimler Schroedter-Wagen
Компонування	задньо-середньомоторне, задньоприводне[1]
Двигун(и)	бензиновий, карбюратор, V2, 565 см3, 1,1 кВт (1,5 к. с.), при 700 об/хв., діам. циліндра 60 мм, хід поршня 100 мм, ступінь стиску 2,5:1, охолодження рідинне
Коробка передач	ручна механічна кпп, 4-швидкісна[1][2]
Довжина	2350
Ширина	1450
Передня колія	1150
Задня колія	1150
Маса	300
Найвища швидкість	18 км/год[3]
Місткість бака	2 л (в карбюраторі)
Дизайнер	Вільгельм Майбах

Daimler Stahlradwagen (у перекладі — «автомобіль Даймлера зі сталевими колесами»^[4]) — прототип автомобіля, сконструйований німецькими інженерами Готтлібом Даймлером і Вільгельмом Майбахом у 1889 році^[1] для демонстрування розроблених ними технічних новинок. Транспортний засіб було виготовлено у 2-х примірниках^[5]. Вважається одним з перших легкових транспортних засобів в історії автомобілебудування з чотирма колесами і двигуном внутрішнього згоряння, що працює на продуктах нафтопереробки^[6][7]. Від моторизованого візка Daimler Motorkutsche 1886 року дана модель відрізняється іншою конструкцією шасі й новим силовим агрегатом. Крім того, загальна концепція транспортного засобу робить його у більшій мірі схожим до повноцінних сучасних автомобілів^[4][5][8][9]. Ліцензії за патентами на перший в історії V-подібний двоциліндровий двигун^{[10][11][12][13]}, встановлений на цій моделі, були згодом куплені інженером Арманом Пежо і компанією «Panhard & Levassor» для організації виробництва такого двигуна у Франції^[14].

Інтерес до експериментального автомобіля на Всесвітній виставці 1889 у Парижі з боку іноземних підприємців приніс компаньйонам комерційний успіх, в результаті якого було засновано компанію «Daimler-Motoren-Gesellschaft» — одного з найбільших виробників автомобілів у Європі того часу.

1. ↑ ^{а б в} Cyril Posthumus. The story of Veteran & Vintage Cars. — London : Hamlyn, 1977. — С. 13, 14, 16. — ISBN 0-600-39155-8.
2. ↑ Robert Dick. Mercedes and Auto Racing in the Belle Epoque, 1895-1915. — McFarland, 2005. — С. 13—16. — ISBN 9780786418893.
3. ↑ Rodney Dale. Early Cars. — Oxford University Press, 1994. — С. 54. — (Discoveries and inventions) — ISBN 0195210026.
4. ↑ ^{а б} Jim Luikens, Mary Hedberg. Standard Catalog Of Mercedes-Benz. — Krause Publications, 2009. — С. 9. — ISBN 9780896897038.
5. ↑ ^{а б} Nicolae Sfetcu. The Car Show. — 2014. — С. 6. — ISBN 9781447876359. Архівовано з джерела 27 лютого 2017
6. ↑ Giancarlo Genta, L. Morello. The Automotive Chassis: Volume 1: Components Design. — Springer Science & Business Media, 2008. — С. 12. — ISBN 1402086768.
7. ↑ Janice Jorgensen. Encyclopedia of Consumer Brands: Durable goods. — St. James Press, 1994. — Т. 3. — С. 331. — ISBN 1558623388.
8. ↑ Piet Olyslager. Illustrated motor cars of the world. — Grosset & Dunlap, 1971. — С. 11. — ISBN 0448025876.
9. ↑ Daimler Stahlradwagen (англ.). Публічний електронний архів Mercedes-Benz. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 1.03.2017.
10. ↑ Dieter K. Buse, Juergen C. Doerr. Modern Germany: an encyclopedia of history, people, and culture, 1871-1990. — Garland Pub, 1998. — Т. 1. — 1158 с. — ISBN 0815305036.
11. ↑ Giancarlo Genta. Motor Vehicle Dynamics: Modeling and Simulation. — Сінгапур : World Scientific, 1997. — С. 26. — ISBN 9810229119.
12. ↑ Richard M. Langworth. Mercedes-Benz: The First Hundred Years. — Beekman, 1984. — С. 22]. — (Classic car series) — ISBN 0517381990.
13. ↑ Dennis Adler. Speed & Luxury: The Great Cars. — Motorbooks International Publishers & Wholesalers, 1997. — С. 15. — ISBN 0760304866.
14. ↑ Nick Baldwin. The World guide to automobile manufacturers. — Facts on File Publications, 1987. — С. 120. — ISBN 0816018448.